Деревня ночью свеч не жжёт,
боится месяц разбудить,
что жёлтым безымянным цветом
цветёт в садах, дождем умыт.
Вода течёт обильно с с гребель,
застыли горизонты в лёте.
По бурым норам вперемежку
зверята, люди и кометы.
Земля забыта под дождями,
под оловянной ржавью неба!
А эта песня сердцу - камень,
а все же петь её потребно.
Гребля
Земляная насыпь для дороги на краю водоема или на топком месте, укрепленная хворостом, фашинами либо тесом.
(Термины российского архитектурного наследия. Плужников В.И., 1995)
Забута земля
Село вночі свічок не світить,
боїться місяця збудити,
що жовтим без наймення квітом
цвіте в садах, дощем умитий.
Густа вода спливає з гребель,
де обрії спинились в леті.
У бурих кублах побіч себе
звірята, люди і комети.
Забута земле під дощами,
під оливом рудого неба!
Ця пісня серцю наче камінь,
а все ж її співати треба.