Песня о неуничтожимости материи
В чащобу забредя, закутавшийся в ветер,
покрытый небом и обёрнутый стихами,
лежу, как мудрый лис, под папороти цветом,
и стыну, холодея, отвердевая в камень.
Река древесная зелёным половодьем,
часов, комет и листьев беспрерывный лепет.
Зальёт меня потоп, расплющит белым солнцем,
и тело станет углем, песня будет пеплом.
Прокатятся, как лава, тысячи столетий,
где жили мы, там вырастут неведомые пальмы,
от угля наших тел зажгутся чёрные соцветья,
и в сердце зазвенит стук джаганов в копальне.
Джаган - кирка, кайло.
Копальня - рудник, шахта.
Пісня про незнищенність матерії
Забрівши у хащі, закутаний у вітер,
накритий небом і обмотаний піснями,
лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом,
і стигну, і холону, й твердну в білий камінь.
Рослинних рік підноситься зелена повінь,
годин, комет і листя безперервний лопіт.
Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем,
і тіло стане вуглем, з пісні буде попіл.
Прокотяться, як лава, тисячні століття,
де ми жили, ростимуть без наймення пальми
і вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.