Горят кострами суеверья
веков минувших - искры грёз их.
В китайки пламени вечернем
алеет город моих вёсен.
Бормочут звёзды в осокорях,
и люди крестятся с тревоги,
когда ножами месяц колют
хасиды в чёрных синагогах.
Мой городок, от всех укрытый
воспоминаний пеленою!
И снова юность меня кличет,
как суеверия былого.
ЧЕРВОНА КИТАЙКА
Горять, як ватра, забобони
віків минулих – снів іскристих.
В китайці заходу червоній
моєї молодості місто.
Лопочуть зорі на тополях,
і люди хрестяться з тривоги,
коли ножами місяць колють
хасиди в чорних синагогах.
Моє містечко таємниче
в хлоп’ячих споминів заслоні!
І знов минула юність кличе,
як давні кличуть забобони.