Мы - соблазнители девчат, любовники неверные,
подруг меняли мы, как пёстрые ракушки,
за тех, которые поили нас любовным зельем,
за наших жертв мы молимся, страдальческие души!
На дне сырая скользкая луна - как брачный перстень,
и солнце хладное, точно погаслый камень.
Танцовщицы подводные, родные наши сестры,
дельфинов обнимают мёртвыми руками.
О ты, что стелешь море звёздами и мохом,
на небо не бери дев из цветных ракушек,
пошли им милость бОльшую - забвение былого,
в кораллы преврати сияющие души!
17 декабря 1935
Молитва за душі топільниць
Ми — зводники дівчат, коханці перемовні,
ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,
за тих, що нас поїли дурманом любовним,
за наших жертв молімось, нещасливі душі!
На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстень,
і сонце тут холодне, мов загаслий камінь.
Танечниці підводні, наші давні сестри,
дельфінів обіймають мертвими руками.
О ти, що стелиш море зорями і мохом,
у небо не бери дівчат з цвітучих мушель,
зійшли найбільшу ласку — забуття усього,
в коралі заміни топільниць білі душі!
17 грудня 1935