Обвітрена душа вітрами-драмами,
зневірена від навіжених злив,
ховається відчужено за брамою
від світу, що піймать її хотів.
Вона осіння і така спустошена,
ні мрій, ні побажань, ані жаги.
Із почуттів колишніх - мІлке крОшиво,
за брамою чатують вороги.
Але ж була до часу веселункою,
і всюди радість бачила одну
і рік по рік закоханою юнкою
стрічала зачаровану весну.
Тепер осіння. Попелища й зречення
на всіх шляхах, що довелось пройти.
Життя за брамою - сумна приреченість,
ні мрій, ні побажань, ані мети.