Червоны зори.
Ударом сдвинул коммунар
Старозаветные опоры,
В просвете облачных отар-
Пылают зори.
Зори.
Париж охватывает дрожь,
Как память красного террора,
И гильотины острый нож
Так близко...
Скоро...
Скоро.
О нестерпимо острый взгляд!
О меч мадонны коммунара,
И корчит старый мир стократ
В момент молнийного удара.
Грохочет гром: весенний день,
День юно-солнечного мая,
Прольётся песенная звень
Старинной кровью омывая.
Цветы-как флаги на ветру,
Бурливое алеет море,
А в вышине, а наверху,
Краснеют звёзды-зори.
*
Ударом зрушив комунар
Бетонно-світові підпори.
І над розвіяністю хмар —
Червоні зорі…
Зорі.
Промерзло згадує Париж
Про дні кривавого терору.
Гільйотини гострий ніж —
В тумані близько…
Скоро… Скоро…
О нестерпимо гострий зір!
О меч мадонни комунара…
Конає в корчах всесвіт-вир
В чеканні блискавки-удара.
Гуркоче грім: весняний день,
День перший юно-сонця травня.
З долин, з узлісь — бурун пісень,
Розливно кров збудилась давня.
Криваві квіти — прапори,
Червоно-бунтівливе море.
А угорі —
Червоні зорі.
Зорі.
*
Київ, 1919 р.