Плач, хлопчику, плач і йди за собою,
Мати тебе колихала разом з своєю смертю,
Відьма тебе знайшла, і увійшла у Трою,
Ту, що в середині тебе, двері дрючком підперті,
Каву вона зварила, крапля зкипіла в печі,
Опіком в тебе в серці смикнуло, ледь помітно,
Звабила тебе хіттю, в неї ласкаві речі,
Темрява поглинає з нею на небі світло,
Ніч настає, твій боже, ледь мерехтить і стогне,
Ранок, що з пітухами, зве, як злочинець свідка,
Ти переплутав, хлопче, де є святе, де погань,
Плач і кохай, розпусна кожна пахуча квітка,
Відьма тебе відпустить, ти їй навіщо здався?
Йди, не питай ні дива, ні передбачень долі,
Вона мовчить і знає, в чому ти їй зізнався,
Плач, бо живий ти, хлопче, тобі дісталаcь ВОЛЯ.