Окна,
почему вы так часто бледнеете?
И плачете часто так
почему?
... В вашу прозрачную душу бездонную
Смотрю сквозь немую я тишину.
Вы каждую ночь рисуете вдовам
Портреты погибших мужчин.
Ложатся на вас,
точно гири пудовые,
свинцовая тяжесть их лиц.
Ну а к солдатам
с глубокими шрамами
На седое в слезах стекло
Приходит война между рамами,
Приходит атака…
Всё, как было оно.
Ложится на вас чёрный дым крематория,
Наичернейший из всех дымов.
….Хорошо бы было
учить истории
Из ваших ночей
Из ваших томов!
Балада про вікна
Вікна,
чому ви так часто бліднете?
Чому ви так плачете часто,
чому?
…У вашу прозору душу незбіднену
Дивлюся крізь тишу німу.
Ви щоночі малюєте вдовам
Портрети загиблих чоловіків.
Лягають на вас
тягарами пудовими
їхні обличчя важкі.
І до солдатів
з глибокими шрамами
На сиве заплакане скло
Приходить війна між рами,
Приходить атака…
Усе, як було.
Лягає на вас чорний дим крематорію,
Найчорніший з усіх димів.
…Добре було б
навчати історії
З ваших ночей,
З ваших томів!