душа в мереживнiй сукенцi
в липневу днину
переказала спомин ненцi
в тяжку хвилину:
не стане вогником яскравим
сира вуглина,
зоря не стане золотава
кpiзь павутину…
то ж як знайти ту середину-
мiсцину вiри,
як розтопити ту крижину,
щоб знову лiра
звучала в серцi та на волi
без партiтури,
щоби пiдспiвували зорi,
як трубадури…
та тiльки знову нiч-небога,
в лицi провидця
жде, як нiколи, вiдкупного,
щоби звiльниться
вiд полинових тих думок,
вiд слiз та болю,
а час по стежцi, - «цок- та- цок»
стiка поволi…
20.07.2023