Правда в том,
Что не стало у меня дома,
И по правилу доброго тона,
По правилу горькой плети,
Вспоминаю, какого я племени,
Я, наверно, дождусь Грэмми,
И припомню, какого я города,
Но сегодня присесть негде,
Чтоб составить слова к речи –
Не стало у меня дома.
Припев:
А люди опять, люди опять в сотый
За день раз - в бетонные соты!
Где же им остаться и сохнуть,
Людям первого, людям второго сорта?
А люди опять, люди опять сотнями
Слились вместе со своими высотками
С третьего, с верхнего этажа сердцем
Наполняют жизнь смысла терциями.
Правда в том,
Что не стало у меня дома,
Без препонов и обязательств –
Ты, ты – первый, делю с кем пространство,
Даже больше...Из ста окон
Если б возник у меня свой дом,
Я оставила бы его котам, детям,
Всем, всем, брошенным и раздетым.
Припев.
Мы – люди, мы с вами – люди,
Мы – люди такие, люди.
Мы – люди такие, люди…
Справа в тому,
Що в мене немає дому
І за правилом доброго тону,
Як за правилом доброго ременя,
Я згадаю з якого я племені,
Пригадаю з якого міста,
Я чекаю на своє Греммі,
В мене просто нема де сісти
Написати свою промову:
У мене немає дому... | (3)
Приспів:
А люди такі, люди такі всоте
За день в свої бетонні соти!
А де їм ше ховатись, сохнути,
Людям першого, другого сорту?..
А люди такі, люди такі сотнями
В тандемі зі своїми висотками
З третього, сьомого герцами-герцами
Сповнюють все сенсами-сенсами...
Справа в тому,
Що у мене немає дому
Тепер я ніколи й нічого нікому -
Ти перший з ким ділю свою колу
І більше... Але врешті, а втім,
Якби в мене був дім,
Я б лишила його на людей, на котів
Я б пошила усіх, я не люблю кутів!..