Законченный концерт,
лишь отзвуки — обманы.
Все увенчает смерть,
неведомая тайна.
И радость и печаль
проходят, как туман.
Уж Бог кладёт меня,
как скрипочку, в футляр.
Уж отзвучало пенье,
и струны не играют.
Несказанное словом
пусть сердце допевает.
Чтоб сердце допевало,
его перемени.
Для счастья надо мало:
гармонии.
Аминь.
24 марта 1932
Амінь
Закінчений концерт,
лиш відгомін — омана.
Кінець усього — смерть,
таємна і незнана.
І радісне й сумне
минає, мов примара.
Вже Бог кладе мене,
мов скрипку, до футляра.
Закінчений вже спів,
уже струна не грає.
Несказане цих слів
хай серце доспіває.
Щоб серце доспівало,
його ти перемінь.
До щастя треба мало:
гармонії.
Амінь.
24 березня 1932