Знову, Маріо, ти наляканий...
знову всіяний шлях твій знаками...
знову в спину чийсь ніж негадано...
знову палиш шматочки ладану.
***
Напевно напартачила чимало
і Бога так граблі мої дістали,
що вирішив коханими вустами
"обкласти" мене дикими "хрестами".
***
Нахабності мені не вистачає,
тому будь-хто права свої "качає",
забувши, що усьОму є межа -
не витримає більш моя душа.
***
Болючіше, коли поранить свій,
кому не раз плече підставив й спину...
розбите серце... краще би коліна...
від болю в мушлю самоти мерщій.