Леса дремучие в молчанье скорбном,
Ставок с водой, прозрачной как стекло,
Курные хаты, крытые соломой, -
То край родной, родимое село.
Хлеба, куда ни глянь; волошки в жите,
А поле панское — как море широко;
Холоп голодный в старой рваной свитке -
То родной край, родимое село.
А там и церковь. Покосившись, крест
Вознёсся ввысь, раменами блестя.
У церкви в праздник или в день воскресный
Толпа людей, словно одна семья,
Благодарит Всевышнего за всё -
То край родной, родимое село.
Ліси дрімучі, тихі, сумовиті,
Ставок з водою, ясною як шкло,
Хати курні, соломою покриті, —
То рідний край і ріднеє село.
Збіжжя кругом; блават синіє в житі,
А панський лан — як море те одно;
Голодний хлоп в старій подертій свиті —
То рідний край і ріднеє село.
А там і церква. Хрест на ній підтятий
До неба зняв блискучі рамена.
Довкола церкви в неділю і в свято
Гурток людей, немов сім'я одна,
Сердечно богу дякує за всьо —
То рідний край і ріднеє село.