Из цикла "Заметки фенолога"
Ещё червень, а пахнет от лип, точно в липне -
напряжён переполненный действием миг.
Ранний-ранний рассвет, как сурма неусыпная,
над тобою звучит, так что в сердце шумит.
Точно нефы вокзалы, пустые и чистые,
и на шпалах роса и прозрачен перрон,
но прожилки уже пожелтели на листьях,
будто влажное к ним прикоснулось перо.
Мы приходим час в час, точно солнце в дома,
нас вагоны подносят на пределе витка,
только как же догнать нам, ну как же догнать
эту зелень-беглянку, что сладка и терпка?
З циклу «Нотатки фенолога»
Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні —
переповнена дійством напружена мить.
Передчасні світанки, мов сурми невсипні,
понад нами гучать, аж у грудях шумить.
Ще вокзали, мов нефи,— порожні і чисті,
ще на шпалах роса і прозорий перон,
але перші прожилки пожовкли у листі,
ніби торкнуті легко вологим пером.
Ми приходимо вчасно, як світло в кімнати,
нас вагони підносять на вищім витку,
але як наздогнати, ну як наздогнати
цю втікачку, цю зелень, солодку й терпку?