Как нам легко. И утро - как пастель.
Но всё звучат, глубинно и гортанно,
живые песни павших утром рано,
тех, кто полёг в траве меж двух пустынь.
И живы видевшие то. Они
болят, солёной теплою кровиной.
Побеги сладкие и чистая травина
для них - как возвращение с войны.
Рассветною порой кричат со сна:
им снятся эшелоны, лагеря
и острые шаги убийц по бруку.
Мы рядом. Нам природа знак подаст:
почуяв трепет пульсов и запястий,
словно детей, мы держим их за руку.
Так легко нам. І ранок — мов пастель.
Та ще звучать, глибинні і гортанні,
живі пісні загиблих на світанні,
полеглих у траві між двох пустель.
Ще з нами ті, хто бачив це. Вони
болять, солоні й теплі, мов кровина.
Солодкий пагін і ясна травина
для них — мов день повернення з війни.
Кричать зі сну досвітньої пори:
їм сняться ешелони й табори
і гострі кроки вбивць у тьмі по бруку.
Ми поруч. Нам природа знак подасть:
відчувши трепет пульсів та зап’ясть,
немов дітей, тримаєм їх за руку.