Из цикла "Заметки фенолога"
Круг всё уже, уже, лето убывает,
ныне площадь захолустна и тесна.
Скрипкой одинокой отцветает
липа поздняя, тревожна и пышна.
Пик туризма. Новоиспечённые прочане*
пролетают, как шумливый рой,
чёрным трактом, что ведёт в Богородчаны,
в богородичный черничный край,
И кочуют в летний центр Европы,
где открыты рты пещер и шахт,
речки там летят, упругие, как стропы,
а от них бежит прочь глубина.
Вот она — в размытых чашах наших улиц!..
В миг прозрений видно землю всю до дна:
те, кто путешествовал, вернулись,
лишь замкнулась неподкупно глубина…
*прочане - паломники
З циклу «Нотатки фенолога»
Літо меншає, і звужується коло —
нині площа провінційна і тісна.
Відцвіла, немов остання скрипка соло,
пізня липа, неспокійна і рясна.
Пік туризму. Новоспечені прочани
пролітають, наче збуджені рої,
чорним трактом, що веде в Богородчани,
в богородичні ожинові краї,
І мандрують у липневий центр Європи,
до відімкнутих копалень і печер,
де річки летять, напружені, як стропи,
а забута глибина від них тече.
Ось вона — в розмитих чашах наших вулиць!..
В мить осяянь видно землю всю до дна:
там оті, що мандрували й повернулись,
аж замкнулась непідкупна глибина…