"Что бы ты не сочинял,
Человек - ничтожно мал.
Ты ломать его пытался,
Но пока не доломал"
Елена Касьян
Колись ти ніжно пестив губи й перса,
Блакитноокий серпне мій імперський? -
Тепер - вирує скрізно щільна спека,
Яку не відмолити і не спекать.
Хоч вікна й двері розчинити можна,
Але усе даремно, марно, прожно!
Не чути в лісі голосу зигзиці -
То що ж? Лементувати не годиться.
Відлічить Бог. Зелейник допоможе
Мої роки подовжити...А, може,
І літнім днем у тепле Небо підеш,
Бо долю і конем ти не об'їдеш!
А поки - серпень...Втіха та відрада,
Бо кавуни та грона винограду ,
Червонобоке яблуко та груші -
Я милості серпневі визнать мушу...
Для вітерця я розчиняю двері -
Хай він додасть емоцій на папері.
У серпні можновладному імперій
Хай вибудує тисячі містерій,
Таємності чим більш в рядки спекотні -
Чи то Різдвяні, чи то Великодні!
А Осінь - зачекає в літніх росах,
Не пофарбує сивиною коси...
Хай не ламає душу літня спрага -
Лише дає терпіння та наснагу!