Ключi на дорозi

Олег Мингалев
І
Викинув геть ключі на дорогу.
Суфієм, дивним блукальцем
В райські сади подався.
Вкотре вклонився місяця рогу.
Променем вдень для усіх називався

ІІ
Дивом, свічадом заходив до вбогих осель.
Після сміялось навколо і танцювало усе!
Пам 'ять коротку мав чорний народ
Та й заривався у землю сиру.

ІІІ
Він же ішов, куди вказував голуб чи крук
Скоробагатькам не складував од
Ангелів слухав, із ними співав
Їв дикі груші та ласував глод.

ІV
Бідний народ від землиці канючив плодів.
Рейдерів надто боявся. Від страху смердів.
Пекло носили од страху в душі.
Він же, як вітер - зривався мерщій.

V
Землю забрати всхотіли феоди
Та й од землі відірвати народи.
Гонять війною вбивати!
Нащо родила мати?

VI
Гра лише в шахи
Та золото в бункер - війна для когось.
Вмить впаде псевдодержави колос!
Разом із ним - той, хто схеми крутив
Жер паразитом од людства труди
Шахраював шахер-махер...

VII
Роїв безхатченків, ладив у лахи
В рабство людей пов'язати хотів.
Дарма ж бо крутиться в темряві вісь
Неньки планети Земля!
Вугол відомий зі взору бариг...

VIII
В Матриці новій кричить немовля.
В ріку увійде Христос без вериг.
Змиє пил попелу гнид
Їх інтриг.

6 травня 2023 року