"Покуда путник пробирается сквозь ночь,
Он никому уже не сын, уже не дочь,
Он не себе, не тем, не этим, он -Ему,
Ему, и больше в целом мире никому".
Елена Касьян
Як засватана дівка - хоч сядь та плач,
Не до справ - увірвався терпець!
Де ж той лицар, рятунку знавець? -
Я в невдачах своїх - тільки споглядач?
Порятунком блукає у тернах Кай...
То ж вдивляйся у Неба серпневого вись...
І до Господа знову і знову барись,
І від кар, що попущені, не тікай!
І не мрій, дурненька, про святий вінець -
Хоч би плід який, а не пустоцвіт?
І тоді я видихну оцей світ
Та вдихну безсмертя насамкінець...