Мы вступили в осень, как в аллею…
Осень, ты прими нас и помилуй!
Горек вкус подлунных привилегий:
свет переживаем, как ошибку, -
как над нами тягостно смеркает! -
тонко рвётся день, нам вдруг открылось;
пламя всё слабеет, умирает,
чтобы стать золою, будто Крылос*.
Полыхнуло! словно засветила
краска крови с росписей настенных,
краска мёда, ягоды и тела —
в отблесках деревьев наши тени.
Мы идём сквозь темень, как снегами,
свет ночной восходит, как прощенье,
И земля, что спеет под ногами,
с каждым шагом больше и милее.
*Крылос — село в Галичской городской общине Ивано-Франковского района Ивано-Франковской области Украины, древняя столица Галицко-Волынского княжества.
Жовтень. Вечір
Ми ввійшли в цю осінь, як в алею…
Осене, прийми нас і помилуй!
Гіркота земного привілею:
пережити світло, мов помилку,—
як над нами болісно смеркає! —
тонко рветься день, аж нам відкрилось;
полум’я минає і зникає,
щоб золою стати, ніби Крилос*.
Але спалах! наче засвітила
барва крові з розписів настінних,
барва меду, ягоди і тіла —
відблиски дерев на наших тінях.
Ми йдемо крізь темінь, як снігами,
світло ночі сходить, ніби проща,
Ця земля, що стигне під ногами,
з кожним кроком більша і дорожча.
* Крилос — нині село Галицького району на Івано-Франківщині, центр княжого Галича