"И отражался свет в небесной призме,
И мир лежал, как азбука, в руке,
Где было всё о радости и жизни,
И ничего о смерти и тоске."
Е. Касьян
Дзигарики нізвідки в нікуди
Все йшли та йшли, не знаючи препони,
До першої й останньої звізди,
На наші незважаючи закони.
Вони ідуть, а ти - не хочеш йти.
Вони ідуть. А поряд ти - самотня...
І гіршої немає самоти,
І все здається, що минула сотня,
Чи більше поруйнованих годин,
Із мурами, в яких набиті цвяхи...
Чи то вина ковтнути, чи води -
Залити порожнечу? Й ні про який
Не думать шлях - незнаний, хоч умри -
Тепер сумний, та тоскний, та чернечий.
Та до останніх покликів згори,
Куди б ти не тікав - не вийде втечі!
То ж знов беру аркушика, чорнил... -
Хоча б то мама й тато пожаліли? -
Коли сумна - жаліли ж бо вони...-
Та в інших вже світах. Не спустяться на крилах...
на фото - зацвів перший гладіолус у моєму квітнику , 12 серпня 2023 р