"И давай себе-то уже не ври -
Бесполезен ключ, если нет двери"
Е.Касьян
А в Бога є і Небо, і трава,
Водичка є : жива і нежива...
У Бога - різні бачу я дива -
Ще й літери дивуються бува!
В кватирці - Осінь заколише фіранки...
Помітить золотом та пурпуром рядки -
На чатах Ангел Осені уже
Й кінь вороний на пагорбі ірже...
Про що? Колишньому - немає вороття...
І не здається поки що Життя,
Хоч після голосінь - сиджу німа,-
Страшніш мене самої - вже нема!
То не бреши собі хоч на папері -
Бери ключа й відкрий для Бога двері!