"Невыносимая лёгкость бытия"
Милан Кундера
Яка нестерпна легкість це буття!
Але поглянь лиш іншими очима
На серпень, що вирує за дверима, -
То й вернеться усміхнене знаття,
Що, всім сумним негодам всупереч,
Красолі на кущі горить голівка -
І попливе тоді, як кіноплівка,
Краса природна! І тоді ні втеч,
У порожнечі дум, ні нарікань,
Ні змісту в днинах ревного шукання -
Все навкруги - із Божого надбання -
Доволі мудрування та блукань!
Горобчик - нацвірінькає дощу,
А голуби - поповнять фонотеку,
Щоб ти пережила серпневу спеку,
Щоб розум невгамовний твій ущух!
У квітнику - "Люблю!" - кричить гібіскус!
Те саме й ніжна хоста промовля -
І ти - уже доросле немовля,
Пірнаєш у принадливу колиску
Дерев і трав. Й буття нестерпна легкість -
Перероста...в довершену солодкість!