Василь Вышиваный*.
(1895-1948)
Падает заря, бледнея,
Темь за горными плечами,
Ночь приносит сновиденья
На крылах своей печали.
Ночь ступает ненароком,
Тишиною мир наполня,
И звезда сребристым оком
Лишь мигает, нас не помня.
Стих ручей, лесные звуки,-
Скроются в ночном эфире,-
Чаянья, мечты и муки,
Всё, что любишь в этом мире.
* (Имя при рождении:
Вильгельм Франц Габсбург-Лотарингский).
*
Ніч надходить…
Зоря за горами блідніє,
Снуються долом мрачні смуги,
Надходить ніч — кругом темніє
І линуть сни на крилах туги…
Ступає ніч тихоньким кроком,
Щоб квіти, гори — всі заснули,
На небі зорі срібним оком
Мигтять собі. Про нас забули.
Мовчить потік і ліс — ні звуку,
І в пітьмі хвилі все сховаєш:
Надії, мрії та розп;ку
Усе, що ти кохаєш…