"Когда говоришь взрослым людям:
"Я видел красивый дом из красного кирпича,
в окнах у него герань, а на крыше голуби," -
они никак не могут представить себе этот дом.
Им надо сказать: "Я видел дом за сто тысяч франков".
И тогда они восклицают: "Какая красота!"
Антуан де Сент-Экзюпери
Я вдячна Господу за безкоштовну хатку,
Де зручно й поруч все, що в мене є,
Де кожна річ мені єлей поллє,
Бо в кожній я про Бога маю згадку.
Так затишна вона - однокімнатна,
Та все вміща - комп'ютер і олтар.
І я в думках гортаю календар
Усіх дарунків Божих. Та нездатна
Й не маю гадки, що якось віддячу
В останній подих літечка оцей.
Та й не шукаю більше панацей
І не тримаюся ідей, бо лячно.
А дітям та онукам - щиро вдячна -
У хатці серця спокій бережу,
Бо скоро вже виходить за межу,
Де Господу завдячу я тим паче.
Близьке прощання з квітнями всіх весен,
З боргами усіх осеней дарів -
О цій спекотно-лагідній порі,
Скручу, все що позаду, перевеслом -
Хоч мав би вартісне хоч щось позаду сніп?
Хоч би, зустрівшись з Богом, розпач не обпік?
Перевод - Риммы Батищевой
Спасибо Богу за бесплатное жильё,
Где близко всё и так удобно мне,
Где вещь любая радует вполне,
Где Богу шлю моление моё.
Мне комната моя приятна очень,
Вмещает всё: компьютер и алтарь.
И в мыслях я листаю календарь
Подарков Божьих. Но, увы, невмочь мне
Ему за всё ответить благодарно
В последний уходящий лета вздох,
Чтоб мой ответ достойнейшим стать мог.
Страшусь попытку выразить бездарно.
А детям, внукам очень благодарна –
В копилке сердца пестую покой –
Ведь срок не долог быть мне за межой,
Где Господу отвечу лучезарно.
Прощанье близко с маями всех вёсен,
С долгами чудных осеней даров,
С жарою дней, с прохладой вечеров –
Я всё свяжу, сплету в тугую косу…
А будет ли достойной та коса,
Чтоб не ругал Господь на Небесах?
на фото - біля озера в парку Феофанії, м. Київ