Заколихують спогадом...

 
Заколихують спогадом вiї
Опiвнiчнi думки-мiражi…
Божевiльнi вистежують мрiї
Усевидячi очi душi,

Де колись у вiтрах оживала
Пiд крилами срiблястих птахiв…
Де нестримну жагу  поховала
У безоднi жiночих страхiв,

Iлюзорнiсть бажань напувала
Насолодою днiв кришталю…
З кожним подихом щем вiдчувала
На тремтячих долонях жалю.

Зажадає душа… i здригнеться
На уламках жалких сновидiнь…
Вiчним болем її вiдгукнеться
У свiтах золота далечiнь…