І
Я пізнаю тебе по жертві,
не лякайся, серця не мертві,
схід кровить, наче сонця захід,
Я твій Бог, відречися стрАху,
ти ідеш в Моє Царство нині -
так не кожній щастить людині.
ІІ
Лежав у полі, слухав Божий шепіт,
а думав про своє...
Так хОроше дивитись в синє небо,
як сонечко встає...
так зваблюють кохані сірі очі,
до пояса коса...
мій Боже, я до Раю ще не хочу,
земна зове краса...
ІІІ
ЦьомУ ми вже не допоможем,
він дише через раз чи два.
Йому пора у Царство Боже,
у нім лише душа жива.
Проте везуть до медсанбату,
хоча й упевнені - дарма.
Вони не знають, за солдата
Пречиста молиться Сама.
ІV
Без руки, нога звисає -
витягли таки.
Лікар видихнув : буває!
Хай і без руки!
Рано ще йому до Раю,
Смерть не поспіша...
Мавка дорогА чекає
свОго Лукаша.