Чого я ще не віддала Тобі, мій Боже?
Забрала Смерть в Твої Світи все найдорожче.
Забрала все, а я живу. Чому? Для чого?
Чи задля доброго чогось, чи задля злого?
Якби Ти чув мене, давно була би з ними.
Для цього світу я без них - дитя ранИме.
Хай духом сильна, наче сталь, і нездоланна,
життя, любов і все таке - лише омана.
Вмирають нині молоді і зовсім діти?
Хай краще б я за когось з них, а їм ще жити.
Але ж Твій Промисел святий невідворотній -
забрав усіх, я ж мушу мучитись й сьогодні.
Знайомі сварять, ох,яка мовляв,невдячна.
За мене їм перед Всевишній Богом лячно :
молюсь замало, загубилася у вірі!..
Та хто зна', як вони б жили у мОїй шкірі?