До чого прагнеш , Ненька,мила?
Навiщо ти себе згубила?
Твої сини i твої донi
Чекали не такої долi-
Щоб не була пролита кров,
В хатинах злагода, любов,
Щоб сонечко в вiконця сяяло.
Навiщо, Ненька ,все захмарила?
I разом стало з нiг на голову--
Жiття, добрОбут, тиш розколота?
Не тим ти протягнула руку,
Посiяла в кра’нi муку,
Зруйновано мiстечок половина
В цьому, Ненька, твоя провина!
Що буде далi, скажi, будь ласка,
Коли? ЯкоЇ буде розв’язка?