ну да не райский сад не светят померанцы
потеряна тропа не видно ни следа
а всё что есть у нас фонарик на Подзамче
и надо нам туда
сбегаем в темноту что это за утеха
иль вырастет огонь
когда позолотит малейшей искрой тихой
рассыпанный песок разрыв между ладоней
и тесно меж дерев и темень в седьмом граде
и тянутся разбуженные ветви прямо к нам
но сквозь ночную зелень что путь нам заступает
взлетаем мы с горы мы всё-таки взлетаем
и ни одной звезды касания терновые
и где же тот фонарь иль светится ему
царапины паденья всё это стоит крови
и даже без надежд
и даже в эту тьму
ведь кто на свете мы
что за семью горами
идём искать любовь как золото в реке
закрыты все дома
исподница с репьями
заноза
на щеке
Подзамче - железнодорожная станция во Львове
Исподница - нижняя рубашка, юбка
Опівнічний політ з високого замку
авжеж не райський сад не світять помаранчі
загублено стежки і втрачено сліди
а все що є у нас ліхтарик на підзамчі
і треба нам туди
збігати у пітьму яка непевна втіха
чи виросте вогонь
коли позолотить найменша іскра тиха
розсипаний пісок розрив поміж долонь
і тісно між дерев і темно в сьому граді
і тягнуться до нас обуджені гілки
та крізь нічне зело що пнеться на заваді
злітаємо з гори злітаємо таки
і жодної зорі лиш доторки тернові
і де ще той ліхтар чи світиться йому
подряпини легкі падіння варте крові
і навіть без надій
і навіть у пітьму
бо хто на світі ми
за сімома шляхами
шукаємо любов як золото в ріці
закрито всі доми
спідниця з реп’яхами
і скалка
на щоці