Заманливий дволикий серпень
Бажань у зорепадний рій,
Журба минулих неповернень,
Жива надія світлих мрій.
Животрепетний на світанню
Зіграє сонній глушині
Свою мелодію останню
На ніжних клавішах душі.
Зірветься вітерцем бідовим
І кришталево гомінким,
З пекучим присмаком медовим,
Таким солодким та гірким.
Оман-намисто нанизавши,
Він так підступно водночас,
За мить прощаючись назавжди,
Залишить правду без прикрас…