Из сейфа памяти забытые стихи
Мне так хотелось очень твоего тепла –
В порывах чувств к твоей груди прижаться,
Но ты желаний всех моих не поняла
И продолжала всё в свою любовь играться.
Лишь надоела тебе скучная игра,
Я стал изгоем – то была твоя лишь воля.
Нам не встречаться боле завтра, как вчера –
Не разделить уже с тобою этой доли…
А разве не было у нас большой любви?
Ужель твоя любовь ко мне была обманом?
На юг летят, курлыча в небе, журавли,
Пока не скроются за пеленой тумана…
Пора осенняя – печальная пора:
Плачет дождём, что чередуется с туманом.
Я поздно понял, что твоя любовь – игра.
Игра без правил, отягчённая обманом.
2019 - 2023
ІЗ СЕЙФА ПАМ,ЯТІ ПОЗАБУТІ ВІРШІ
Авторський переклад
Мені бажалось так душі твоїй тепла,
Під впливом почуттів до тебе притулятись,
Але бажань моїх ти зрозуміти не змогла
Та продовжала у кохання своє гратись.
Коли вже надоїла марнотратна гра -
Я став покидьком, то була твоя лиш воля:
Не зустрічатись більше разом в вечорах,
Не поділити нам тепер цієї долі.
Хіба ж не було в нас кохання у теплі?
Невже ж твоя любов була таки обманом?
Летять на південь та курличуть журавлі,
Зникають похапцем у вирії туману…
Пора осіння – то печалі лиш пора:
Плаче дощем, перемежаючись з туманом.
Запізно зрозумів, твоя любов – то гра,
Гра, що без правил, ще й загострена обманом.