Важко вибачитись.
Вчителько, тобі здається, що немає нічого більш природнього, ніж сказати: "Вибач", коли хтось когось штовхнув чи вдарив.
Але чому так важко сказати "Вибач", коли десь там у горлі причаїлась образа.
Ніхто мене не штовхнув і не вдарив. Слова. Їх болючі укуси - анафілактичний шок.
Десь там далеко в далекому місті, на подиху в слухавці, на іншому континенті, хтось плаче від відчаю і не говоритиме зі мною до світанку.
О, ця темна ніч душі!
Може триватиме вісім годин, а може вічність.