Напевно, в осені душа жіноча,
Яка так швидко милість змінює на гнів,
Вона то листям ніжно зашепоче,
То дивно розтривожить криком журавлів,
То піде за дощами жалібниця,
То уникаючи всіх суєтних розмов,
Як Всесвіту одвічна таємниця,
Непередбачувана повернеться знов…