Олесь Бабий.
(1897-1975).
Гулящая.
(отрывок).
..Погиб отец на ратном поле,-
Осталась я в сиротской доле...
Мечтала: долю преломлю !
Боролась-падала на шлях,
Но кто видал меня в слезах ?
И вот в грехе, как во хмелю...
Как будто бы отраву пью,
А в спину-гиканье и смех,
И матери проклятье шлю,
Коль родила меня на грех!
Я первой нежности не знала,
Вы наземь бросили меня,
Я как осенний цвет увяла,
Засохшей розой у плетня.
Иду...а дождик не проходит,
Вдруг кто то скрипочку заводит,
Вот здесь...несётся из окон...
Салон.
Она. Ребёночка голубит,
Как любит, любит !
Играет Он-звучит рояль...
Как жаль...
Ах, тот, кто так играет томно
Любил меня...поди не помнит ?
Любил, покинул, вот печаль...
Жена богата... Детский смех,
А я-лишь девка для утех...
Как хочется, ласкать, любить,
Родить- и этим счастьем жить!..
Ха-ха, смеюсь я от тоски,
Так кто отпустит мне грехи ?
Прохожий мне:-"Пойдём вдвоём?
-Ну что ж, хотя бы с этим стариком"?
-Сто марок, пива и вина,
Мы будем пить любовь до дна!
Так, что и дьявол бы не смог,
Так, чтобы старец не продрог!
Паршивый, лысый, не тяни,
Притона светятся огни !
***
Проститутка.
Чому на фронті батька вбили?
Мене сиріткою лишили...
Колись... я мріла... на верхівя...
Боролась — падала на шлях,
Не бачили мене в слЬозах
А бачите, як впала в гріх...
Знесилена. Тепер для мене
Ви маєте одно лиш зілля:
Погорду, сміх...
Проклін тобі рідненька нене!
Родила ти мене на гріх!!
Ніхто не йде... бо я привяла,
Ви любите свіженький цвіт!
Мене любили давно, — цвила...
Стоптали — кинули під пліт!
Іду... вже дощик накрапає,
Ах стійте! Хтось на скрипці грає,
Ось тут... погляну до вікон...
Сальон. ^
Вона! Диття пестить, голубить,
Як любить, любить!
Він грає — чуєте —• рояль...
Як жаль...
Ах той, що тут так чудно грає
Любив мене... чи памятає?
Любив, покинув... ах... печаль...
І взяв богату... в них диття...
А я... повія — все життя!
Як хочеться пестить, любить...
Родить — і материю жить...!
Х а! Ха! Ха, ха'
То хто простить мені гріха?
Іде хтось... Кличе: — „Що, підем"? —
— Який старий! Ну щож, підем"? —
Сто марок. — Хай! Дай вин, дай пива,
А я такі учиню дива,
Що й сам діявол не уміє!
Ще кров моя старця загріє!
Паршивий, лисий... ну, ходім !
В розпусти дім!
1921