Така щедротна Божа Длань,
куди не глянеш - скрізь без ліку...
за всі гріхи сплатили дань :
убогі, сироти, каліки...
Той без ноги, цей без обох,
а в цього рвані мІзки - каша...
Землі не доста крові, Бог?
Вона ж нещасна Ненька наша...
Ламає психіку в тилу,
а що про тих, хто в бій із бою?
Ти їм чіпляєш по крилу
і затуляєш їх спиною?
Ситіють ситі, багачІ -
на міліарди ще багАтчі...
А що вдова всю ніч кричить,
що матінка голосить-плаче,
бо найдорожчий скарб - війні,
яка не вдавиться - ковтає :
чиЇхось доньок і синів,-
Жрець десятину забирає.
Твої щедроти не злічить,
мій добросердний Правий Боже!..
Як легко янголів убить,
якщо Ти їм не допоможеш.