Н.Бидненко
Ніхто не знає, що судилось нам
І скільки буде цокати годинник:
Кому – 100 літ, кому – лиш пополам…
Десь Нагорі існує цей лічильник.
І стрілка по шкалі його повзе –
Радіймо і секунді, і годині…
А раптом встигнем? Може, повезе
І пригальмує років швидкоплинність.
Бо є у нас ще купа справ земних:
Борги віддати, милих долюбити…
Заходить ніч. Осінній вітер стих.
Годинник цокає. Спішімо жити!
***
Никто не знает, что нам суждено
И сколько будут тикать часы:
Кому сто лет, кому лишь пополам...
Где-то Наверху существует этот счётчик.
И стрелка по шкале его ползёт -
Радуемся и секунде и часу...
А вдруг успеем? Может, повезёт
И притормозит лет быстротечность.
Ибо есть у нас ещё куча дел земных:
Долги отдать, милых долюбить...
Заходит ночь. Осенний ветер стих.
Часы идут. Спешите жить!