Радiсть свiтлих дум

 

           "Ангелику, це все кара?
            Заплаканий, це все - доля -
            Ділитися пиріжками,
            мов яблукосмертним гріхом?"
                Ганна Осадча

А я - у Осінь навпрошки...
Такі-то, рідні, пиріжки,
Що я втомилася, мов мушля,
І відпочити скоро мушу....

Усе минає у віках...
І ворони на смітниках
Накаркують уже не щастя,
А про наближення безчасся...

Але кмітливі голуби -
Брунатні, білі та рябі,
Іще цілуються на гілках...
Ще виграє мені сопілка...

Іще дотримуюсь я моди,
Поки стрімкі недремні води
Не кличуть. В Осені оселі
Ще Парки напрядуть куделі -

Минеться біль під тихий сум,
Здивує радість світлих дум!