те двое какие-то ненормальные –
судачат про нас на небе
без крыши без страха без клятвы без спальни
без всего, что другим потребно
блукают во тьме и идут против ветра
особняком и отдельно
разве так ищет человек человека?
разве это мужчина? женщина?
да разве ж знают они и умеют?
на что надеется каждый?
а мы себе молча добрались до края
и ад на рай перестроили
мы знаем то, что никто не знает:
мы есть
мы вместе
нас двое
ці двоє напевно якісь ненормальні –
кажуть про нас на небі
без даху без страху без клятви без спальні
без всього, що іншим треба
блукають в пітьмі і пливуть проти плину
все насамоті й поодинці
хіба так людина шукає людину?
хіба чоловік це і жінка?
хіба вони знають хіба вони вміють?
на що сподівається кожен?
а ми собі мовчки дійшли аж до краю
і пекло на рай перекроюєм
ми знаємо те, що ніхто більш не знає:
ми є
ми вже разом
нас двоє