Мій серпень крадькома минув...
І я з думками про війну -
Дивлюсь в прочинене вікно
І бачу Осені кіно:
Дощі по склу біжать, мов титри,
Мені шепочуть: "Сльози витри!"
Як буть? Гарчать сирени хрипко...
Уже в душі - не грає скрипка...
І тільки вибухи глухі
Розтягують сумні міхи
Спочилого акордеону -
Сміх, музика - поза законом...
Отак в душі заосеніє -
І в'януть Віра та Надія...
Не хочеться виходить з хати...
І знову кинешся прохати,
У полохливому полоні
Стулив нажахані долоні,
Всесильну допомогу Божу,
Бо достеменно вже не можу -
Найглибшого сягнула дна -
У хаті...Тут...Біля вікна...
Я спорожніла, наче гнізда...
Молюсь зачаєно на звізди,
Бо спорожніли і мольберти -
Не дай метелику померти?!