Ти чумна! Не живи в ілюзорі!
Ти не бачиш? Все всує, зря!
Від такого кохання… Повинні падати зорі!
І запалюватися моря!
Від такого кохання… На небі цвітуть фіалки…
Радість рясно спадає дощем!
Все на місці? Не падає? Жалко!
Тільки в серці солодкий щем!
Від такого кохання всі думки переплутались…
Всі думки… наче кішки…Біля його ніг…
Ми пов’язані ними, як нерозривними путами…
І нас манить у прірву солодкий і вічний гріх!
Від такого кохання все світиться щастям…
І монетами цвіт розсипають сади…
Золотом сонця, блакиті причастям…
Ангели сходять до нас… На кілька годин…
Від такого кохання… Зриваюся вітром…
І несуся кудись… аби тільки не тут!
І не знаю куди… Куди себе діти…
Рву і прагну… шалених пут!
Тобі щось наснилось… Привиділось? Гірше!
Може, вітер у вушко? Щось шепоче трава?
Від такого кохання пишуться вічні і вільні вірші…
Від такого кохання пломеніють слова!