Моя свекруха - Віра Олександрівна Метелецька ( роки життя - 7 вересня 1898 року - 28 березня 1971 року) народилася у місті Дніпропетровську ( теперішній Дніпро). Була камерною співачкою - голос лірично - драматичне сопрано, але надзвичайно гарного тембру, дуже рідкісного забарвлення. Оповідали, що коли вона співала "Сирітку" Мусоргського, розчулені глядачі у концертному залі навіть плакали!
Сама, на жаль, я вже її співу не чула. Хіба що на двох , ще вінілових платівках із однобічним ще записом пісень "Журавлі" (Чуєш, брате мій!) та "Маленькая балерина". Пісня "Журавлі" - це пісня-реквієм січових стрільців на слова Богдана Лепкого та музику Лева Лепкого. Дивуюся, як допустили цю пісню у тодішній репертуар свекрушин та ще й записали на платівку? Певно ані адміністратори, ні записувачі просто не знали походження пісні, як і сама виконавиця? А реквіємна, драматична мелодія та слова - дуже лягала на голос Віри Олександрівни:
- "Чуєш, брате мій, товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром журавлі у вирій.
Кличуть - кру, кру, кру, на чужині умру.
Доки море перелечу - крилонька зітру.."
Також аж дуже дивна наявність у свекрушиному репертуарі пісні Олександра Вертинського "Маленькая балерина", бо співак на той час був заборонений у тодішньому Союзі. Найперші грамзаписи Вертинського було зроблено у 1930-31 роках в Німеччині, Англії, Франції. А у Союзі перші платівки вийшли лише у 90-х роках.
Тим не менш, "Маленькая балерина" було записана навіть на платівку?! Може, Віра Олександрівна обрала її також через сумно-трагічність тесту та й музика дуже підходила, славно лягала на її голос та й високо артистичне виконання?
Я маленькая балерина,
Всегда нема, всегда нема
И скажет больше пантомима,
Чем я сама.
И мне сегодня за кулисы
Прислал король
Влюбленно-бледные нарциссы
И лакфиоль.
И затаив бессилье гнева,
Полна угроз,
Мне улыбнулась королева
Улыбкой слез.
А дома в маленькой каморке
Больная мать
Мне будет бальные оборки
И будет штопать, не вздыхая,
Мое трико,
И будет думать, засыпая,
Что мне легко.
Я маленькая балерина
Всегда нема, всегда нема
И скажет больше пантомима,
Чем я сама
Но знает мокрая подушка
В тиши ночей,
Что я усталая игрушка
Больших людей.
У нас на магнітофонній плівці був запис цієї пісні і у виконанні автора - Вертинського. Але, на мою думку, виконання Віри Олександрівни було все ж таки кращим, може, тому, що виконувала пісню саме жінка, і така жінка, що знала артистичний світ зблизька!? Ну, і плюс - надзвичайно гарне забарвлення голосу співачки!!!
Слід зазначити, що готувалась свекруха замолоду також у балерини. Але, крутячи піруети на бетонному ганку свого будинку, дуже невдало, можна сказати трагічно впала. Забиття призвело до тріщини у коліні. Але через відсутність рентгену лікарі тріщини не помітили та рекомендували лікувальні грязі. Саме ними було внесено потужну інфекцію, що закінчилася гангреною. У 20 років красуні-свекрусі - відтяли ногу вище коліна.
Але мала ще й гарний голос. Тому вона закінчила спочатку музичний технікум, а потім і консерваторію. Єдине, що через інвалідність в опері співати не могла. Але отриманий вишкіл камерного співу дозволив повністю реалізуватися на концертно- філармонійній сцені. Я ще гортала альбом із газетними схвальними відгуками про її виступи. Але після її поховання, здається, альбом було передано на згадку рідній сестрі у Дніпропетровськ. Дві платівки, що лишилися, певно також не збережено удочереною донькою мого колишнього чоловіка у третьому шлюбі?
В роки війни свекруха з усіма артистами київської філармонії, де вона тоді працювала, було евакуйовано до Фергани. Але Віра Олександрівна часто виїздила з концертними бригадами і на фронт. Про її тодішні виступи також писалося у газетах.
Після другої світової війни Віра Олександрівна перейшла на викладацьку роботу у київській консерваторії, працюючи старшим викладачем на кафедрі камерного співу. Вона ставила голос Юрію Гуляєву, з того , що я знаю.
У свекрухи були просто чарівні концертні плаття за її смаком, які вона щедро пороздаровувала! Але збереглося її фото у концертному платті. Саме його я віддавала кравчині, щоб таке саме відшили моїй доньці на випускний шкільний бал. Зробили навіть гілочку маленьких троянд із тканини плаття. І воно було найкращим у моєї дитини на випускному, без перебільшень!
Пригадую, що було у свекрухи і багато нотних альбомів із дарчими написами тодішніх композиторів. Але і вони потрапили до скупки у важкі матеріальні часи, на жаль!
Віра Олександрівна - була лауреатом Першого Всесоюзного конкурсу вокалістів і рівнялася по голосових та артистичних можливостях Зарі Долухановій. Вона також гастролювала у Німеччині навіть у часи "залізного занавісу", була, так би мовити, виїздною! Звідтам було привезено фортепіано старовинної німецької фірми, ще із канделябрами під свічі! Воно відмінно слугувало без настройки десятиріччями! На ньому ще вчилася грати моя донька. На жаль, при роз"їзді з чоловіком фортепіано він забрав та продав. Але я зберігаю ще залишки сервізу славетної німецької фірми "Два мечі", привезеною свекрухою також із гастрольної поїздки, для своїх онуків та правнуків на згадку про мою покійну свекруху, славетну камерну співачку!.
на фото - Віра Олександрівна у 20 років, уже інвалід. Мала прекрасні коси, незвичайного, золотистого кольору. Тому її чоловік, мій свекор - Веніамін Володимирович, називав дружину "Рункою"- від золотого руна (Віруня - Рунка).
.