***

Лариса Булацескул
  Штани  манжетами полощуться в калюжах,         
  На парасольці жовтії листи.   
  Очей твоїх той погляд небайдужий.
  Зустрілись раптом осінь, я і ти.
               
  Осінній дощ, де вітер безсоромно               
  без дозволу дерева роздягав.
  Ти руки грів мені в своїх долонях,
  А погляд ніжний душу зігрівав.

  Сповзла хустинка з голови на плечі.
  Волосся  сиве ти поцілував.
  Наповнений дощем осінній вечір 
  умитим вітром душі лікував .