молитва
В часи жахіть знесилені слова,
на чому світ стоїть глухонімий,
край неба б'ється хвиля звукова,
розверзлась твердь, а ми – це вже не ми,
а невгамовний позамежний гнів,
нещадна кара, випалений яв,
Твоя Гроза і блискавка Твоя,
в нас не серця у грудях, а вогні.
Твій сад під корінь, зірка нежива,
прокинься, Боже, на Твоїх прочан
націлена ракета чергова,
із тисячі мовчань і невтручань,
томів брехні і тьми підступних зрад.
Візьми нас, небо, під своє крило.
роди нас, Богородице, назад
в твоє первісне світло і тепло.
Завіса, заволока, чорнота,
Весь світ – багрові смуги і хрести,
невже молитва знята вже с хреста,
що голосу її не чуєш Ти?
Кривавий жовтень, двадцять третій рік
дні розтинає, на шматки рвучи,
якщо на муку свій народ прирік,
тоді і воскресати нас навчи.
Бійці ЦАХАЛ і хлопці ЗСУ.
В них на нулі планета на руках.
І бог війни, йдучи на вогневу,
за Ашкелон і за Бахмут прохав.
Криваві сльози ллє земля свята.
Свічки і квіти янголам малим.
І Київ на одне коліно став
стіною плачу за Єрусалим.