"Минуя западни и камни преткновенья,
Они тебя ведут дорогой Красоты.
Их свет неугасим, хотя едва мерцают,
Как в солнечных лучах, лампады в алтаре,
Но те вещают скорбь, а эти прославляют
Не Смерть во тьме ночной - Рожденье на заре!"
"Живой факел", Шарль Бодлер
З осінніх дзигариків -
Падають миті сльозами...
Осінні ліхтарики -
Стримати миті сказали...
Бо хмари отарами,
Й на героїзм я у черзі -
Осінніми карами
Бита в обійсті промерзлім...
Із болю пташатами
Тут ми горюємо вкупі -
Глевкими віршатами
Воду товчемо у ступі...
Присутні лиш маренням
Пізні стежини до Раю...
Посутнє покарана,
З хвиль дощових виринаю...
Вмирають зневажені
Миті палкого бажання -
І сумом обтяжені
Думи про Боже кохання...
А все ж то можливості
Нового у сутінках кроку
Незрячій сміливості
Скажуть: "Нічого!" "Вперед!" "Ще...нівроку!"
Перевод - Риммы Батищевой
С октябрьских часиков –
Спадают мгновенья слезами…
Фонарики ясные –
Сдержать те мгновенья сказали…
Вот тучи отарами –
И я к героизму готова –
Осенними карами
Побитая дома я снова…
А боли все пташками –
И С ними горюем мы вкупе –
Стишками неважными
Толчём воду в ступе …
Живут лишь примарами
Те поздние тропки до Рая…
По сути – покарана,
Из волн дождевых выплываю…
И гибнут, унижены,
Мгновения страсти, желания –
Тоскою обижены
Те думы про Божье признание…
Но есть и возможности,
В сомненье, для нового шага!
И смелости, может быть,
Подскажут: «Вперёд, и с отвагой!»
картина художниці Ніно Чакветадзе