До Бога я звернувся – "Отче мій,
Країну не покинеш?" - "Не покину.
А чому ти запитуєш, дитино?"
«Війна... А нАщо?.. Боже, зрозумій...»
У відповідь – «Не нАщо?.. А чому?»
«Тоді – чому? « А тОму, що несила
Нести, що за століття накопила
Земля все зло, і горе, і пітьму,
Й протистояти»... «Чому саме ми?»
«Бо крім людських, я інших рук не маю.
Та довго думаю , коли таке приймаю
Я рішення - між різними людьми,
Серед людей, звичайних чи заброд,
Повинні бути особливі люди,
Хто перемогу у борні здобуде…
Щоб дійсно особливий був народ».
«Гадаєшь, що здолаєм ворогів?
Невже ми саме ті? Ми особливі?
Окрім, що незрадливі і вродливі?»
"А ти не віриш? Глянь бо навкруги -
Ще є такі - бажай чи не бажай,
Що знищити вас мріють та зламати,
Кого завжди вважали ви за брата -
Таке бува … про Каїна згадай…
«Скажи, ми переможемо?» «Авжеж…
Такий народ… І це не забаганки…
Всі бачили, як голіруч на танки…
Та прояви хоробрості без меж…
Ну а коли нагрянула біда,
Не паніки вони несуть ознаку -
У "переносці" - кішку, чи собаку,
Втікаючи із рідного гнізда.
Кохатися, народжувать дітей,
Ховатись у обстріляних кварталах,
Та мужньо пересидіти в підвалах
Виття сирени посеред смертей.
Тебе, народе, доля не мине,
Тебе повік нікому не зламати.
Бо цілий світ зуміли здивувати
І навіть, чесно кажучи, мене.
Надалі розумніше стаємо…
Я не чекав… і я не помилився.
За вашу Україну відмолився»
«І ми обов’язково встоїмо!
Ми в тебе також віримо, Господь,
Всі витримати зможем негаразди
І волю ми зборонимо назавжди,
Та тільки ти, будь ласка, не уходь»...
«За все, повірте, ворог відповість…
Я буду поряд. Це я обіцяю.
Вкраїну вашу я охороняю,
А ви чекайте на благую вість»