Вот новое рождение твоё -
обнова тела и обнова духа.
Вкусив иного зрения и слуха,
я чувствую, что кто-то есть во мне,
живёт внутри и тихо выжидает
меня во мне. И не устанет поучать,
чтоб зрение угасло, как свеча,
в застенках этих. Прочит и внушает,
что чёрт возьми я места не найду
от взгляда его дерзкого, что снится
и видится, когда мою беду
грохочущая треплет громовица.
Он для тебя ведь стены обживал,
еще тебя не ведая. В твоей,
в твоей натуре ищет двойника,
только бы сладкую приблизить смерть!
Прочь отойди, ублюдок! И не вздумай
ни шагу ближе. Оотойди же, тварь!
А всё ж - безвинная нестерпна кара.
Хоть ты сказись. Хоть ты сойди с ума.
Оце твоє народження нове —
в онові тіла і в онові духу.
І запізнавши погляду і слуху
нового, я відчув, що хтось живе
в моєму тілі. Нишком вижидає
мене із мене. Вабить повсякчас,
щоб погляд мій по ґратах цих обгас,
неначе свічка. Врочить і навчає,
що хай би грець, що й місця не знайду
од погляду зухвалого, що сниться
і видиться, коли мою біду
дотіпує громохка громовиця.
Це він для тебе обживав ці мури,
іще тебе не знаючи. Це він
шукає шпари у твоїй натурі,
аби солодкий близити загин!
Геть відійди, почваро! І не смій
ні кроку ближче. Одійди, почваро!
А все ж – нестерпна безневинна кара.
Хоч ти сказись. Хоч ти збожеволій.