Я чую світ. Його шалений ритм,
неначе вулик чимОсь хтось стривожив.
Загрозливо гуде між тихих рим,
лякає вірш, що вилитись не може
від дикого, незнаного страхУ,
листок і досі не позбувся цнОти...
я чую світ. Дурну його пихУ,
яка щораз призводить до скорботи.
Я чую світ. На жаль, я чую світ.
Ні на хвилину він не замовкає.
Поглиблює щомиті вирву бід.
І помирає...