В дитинство потрапляю в снах:
Бабуся кличе на сніданок,
Млинців насмаже спрозаранок
Й сметанки свіжої додасть...
Там тато з мамою живі
І нас, дітей своїх, там люблять.
Щасливі всі здаються люди...
І там немає ще війни.
Там мирне небо і без хмар,
Не наганяє страх тривога...
А тут звертаюся до Бога,
Щоби зберіг і млад, і стар.
Здорові діти щоб були
І нам на світі щоб пожити...
Так хочеться цієї миті
Щоб мир настав на всій землі.
Та мир летить під три чорти.
Людей багато злих у світі,
Вщент знищюющих все, а діти
Стають за сиріт й жебраків.
Отож і боремось за мир,
За волю нашу і за щастя ,
Щоби ніхто не міг знущаться
Над нами, як отой вампір.