"Ти, о божественний, повнозвучний до краю,
тлумом менад знавеснілих себе оточив.
Ладом пісень ти приборкав розгукану зграю,
хіть плюндрування здолав будівничий твій спів,"
Райнер Марія Рільке
Святкую невимовно днинами,
Пливу з Тобою за буйки!
І передмови в нас - годинами,
Й солодкі бесіди п'янкі!
Тепер не стишую вже кроків я -
Біжу до Тебе навпрошки...
Сп'яніла від осінніх соків я,
Бо щастя - знайдено таки!
Біжу по ворохкому листячку,
Де парк осінній в дрьому впав -
Мені іще завзяття вистачить,
Щоби доправитись хоч вплав
До ночі, барвами сп'янілої,
Коли у лоні мрій без меж,
На мене, в променях спочилої,
Впадуть достиглі сни Небес.
Душа - в шалений вир пірна...
Й на ранок - з Раю вирина...
Перевод - Риммы Батищевой
Я несказанно днями праздную,
Плыву с Тобою за буйки!
И предисловиями разными
Беседы пьяные сладки.
Шагов не укрощу стремительных –
К Тебе бегу уже стремглав,
От соков пьяная пленительных,
Хоть счастья чуточку достав.
Бегу я по опавшим листикам,
Где парк осенний в дрёму впал –
Моей упорной хватит личности,
Чтоб мне добраться хоть бы вплавь
До ночи, что красой пленённая,
Когда во мне мечты – без меж…
Пусть на меня, столь утомлённую,
Сойдут благие сны Небес!
Душа в водоворот нырнёт…
Из Рая утро обретёт…